Virtual Autism

Що відбувається, коли гаснуть екрани

Якось пізно вночі один із батьків набрав у рядку пошуку запитання про власну доньку. Серед результатів був батьківський форум, де незнайома людина вжила два слова, з якими ще ніколи не доводилося стикатися: «віртуальний аутизм». Це не діагноз, і ця книга ніколи не видає його за діагноз.

Virtual Autism — це книга, яку ця людина тоді шукала і не змогла знайти. Вона спирається на один із найстійкіших висновків науки про раннє мовлення: немовлята вчаться говорити, розмовляючи по черзі з людиною, яка їм відповідає. Екран не вміє розмовляти по черзі.

Усе починається з однієї родини: з пошуку, який один із батьків вів о першій ночі, з телевізора, який сховали, і з обстеження, яке ця людина намагалася скасувати і про що тепер шкодує. Далі книга переходить до доказів: що з’ясували найбільші дослідження про екрани та найменших дітей, у чому ці дослідження обмежені і що сьогодні радять органи охорони здоров’я в усьому світі, з довідником країна за країною по понад сорока країнах і територіях.

Вона нікого не називає у своїй історії, не обіцяє дива й не звинувачує батьків.